ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.04.2013 р. N 5602/17/7-13

Головному управлінню Держземагентства у Херсонській області

Державним агентством земельних ресурсів України розглянуто ваш лист від 06.02.2013 N 10/1-12/668 та по суті порушених питань повідомляється наступне.

Зміст, види права сервітуту, порядок встановлення, його дія та припинення визначені (встановлені) правовими нормами цивільного та земельного законодавства.

Відповідно до Цивільного та Земельного кодексів України (далі – Кодексу) право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Згідно із статтею 16 Закону України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів” (далі – Закону) підприємства, які будують чи експлуатують об’єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки для розміщення об’єктів, зазначених у частині четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів.

Постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд.

Строкові земельні сервітути можуть встановлюватися на період будівництва чи проведення планових ремонтних робіт об’єктів передачі електричної енергії.

Земельні сервітути щодо права будівництва та обслуговування об’єктів передачі електричної енергії встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи постійними користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.

У відповідності до статті 14 зазначеного Закону об’єкти передачі електричної енергії можуть розміщуватися на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни їх цільового призначення.

Згідно із статтею 126 Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Статтею 79 1 Кодексу встановлено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

При цьому відповідно до частини шостої статті 21 Закону України “Про Державний земельний кадастр” відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.

Також слід зазначити, що пунктом 7 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 6 вересня 2012 року N 5245-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Пунктами 3 та 4 визначено землі, які з дня набрання чинності цим Законом вважаються державними чи комунальними.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

 

Перший заступник Голови

А. М. Кадомський

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.07.2013 р. N 11770/17/11-13

Про надання роз’яснення

Державним агентством земельних ресурсів України розглянуто лист СВК “Добрий сад” від 03.06.2013 та повідомляється.

Частиною першої статті 82 Земельного кодексу України визначено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу та за інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про кооперацію” джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами.

Статтею 14 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” визначено, що право власності на землю може набуватися сільськогосподарським виробничим кооперативом шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його членами.

Статтями 125 та 126 Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Додаткова зазначаємо, що пунктом 15 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

 

Перший заступник Голови

А. М. Кадомський

 

© ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2014
© ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2014

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 21.08.2013 р. N 15018/17/12-13

Громадській організації “Верховенство права”
а/с N 47, м. Одеса, 65012

Про надання роз’яснення

Державним агентством земельних ресурсів України розглянуто лист громадської організації “Верховенство права” від 04.07.2013 N 48/07-13 та повідомляється.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 124 Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтями 125 та 126 Кодексу передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації та оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Додатково зазначаємо, що Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до нього нормативно-правові акти не передбачають укладення договорів на резервування місця розташування (використання) об’єктів для користування земельною ділянкою.

 

Заступник Голови

Є. С. Бердніков

 

© ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2014
© ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2014

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.04.2013 р. N 5601/17/11-13

ФОП Віхренко І. Ю.
вул. Подлєпи, 42-б, кв. 2, м. Кривий Ріг, 50000

Державним агентством земельних ресурсів України розглянуто Ваш лист від 22.02.2013 та повідомляється наступне.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено поняття земельної ділянки, а саме: земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 79 1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно із пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. N 1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 – 54 цього Порядку.

Разом з тим відповідно до статті 198 Земельного кодексу України при відведенні земельної ділянки та розробленні документації із землеустрою з метою посвідчення прав на земельну ділянку у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, в обов’язковому порядку проводиться кадастрова зйомка, призначення якої полягає у визначенні чи відновленні меж земельної ділянки. Кадастрова зйомка включає геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, виготовлення кадастрового плану.

Крім того, у відповідності до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за N 391/17686, неможливо винести (встановити) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка необхідна для обслуговування вбудованого приміщення в нежитловій багатоповерховій будівлі та закріпити їх межовими знаками, скласти акт прийому-передачі межових знаків на зберігання та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які відповідно до статті 15 Закону України “Про оренду землі” є невід’ємними частинами договору оренди землі.

Враховуючи наведене, надати в оренду або передати у власність (викуп) земельну ділянку для обслуговування вбудованого приміщення в нежитловій багатоповерховій будівлі неможливо, оскільки неможливо створити об’єкт земельних відносин – земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна – виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складової поняття “земельна ділянка”.

Таким чином, виходячи з ситуації, що склалася, на земельну ділянку може бути укладено договір оренди землі, в якому сторонами (орендарями) виступатимуть кілька осіб (множинність сторін). Нарахування орендної плати в цьому разі буде здійснюватися пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває у власності кожного співвласника.

У свою чергу, зазначений договір оренди землі повинен містити невід’ємні частини, визначені статтею 15 Закону України “Про оренду землі”.

Слід також зазначити, що частина (частка) земельної ділянки не може бути об’єктом оренди землі, оскільки відповідно до статті 3 Закону України “Про оренду землі” об’єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній та державній власності, а отже, укладання договору оренди землі можливе лише на земельну ділянку із зазначенням у ньому відомостей про об’єкт оренди (земельної ділянки) та відповідно всіх орендарів.

 

Перший заступник Голови

А. М. Кадомський

 

© ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2014
© ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2014

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.04.2013 р. N 5603/17/11-13

ДП ДГ “Саливонківське”
смт Гребінки, Васильківський р-н, Київська обл., 08662

Державним агентством земельних ресурсів України розглянуто ваш лист від 21.02.2013 N 42 та повідомляється наступне.

З набранням чинності Закону України “Про Державний земельний кадастр” від 7 липня 2011 року N 3613-VI та постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру” від 17 жовтня 2012 р. N 1051 право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. N 449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” встановлено, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Крім того, відповідно до пункту 10 розділу VII Закону України “Про Державний земельний кадастр” документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Згідно із частиною другою статті 2 Земельного кодексу України суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до частини п’ятої статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, – за рішенням суду.

Таким чином, потреба у переоформленні права постійного користування земельною ділянкою виникає у разі реорганізації суб’єкта господарювання, який використовує земельну ділянку на підставі державного акта на право постійного користування землею.

 

Перший заступник Голови

А. М. Кадомський

 

© ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2014
© ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2014