Основними законодавчими актами, які на сьогодні регулюють питання щодо обліку кількості земель у Державному земельному кадастрі – є Земельний кодекс України, Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (набув чинності з 01.01.2013), Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, Постанова КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 № 1051, Постанова КМУ «Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав» від 22.02.2012 № 118.

На теперішній час облік кількості земель ведеться територіальними органами земельних ресурсів згідно з Інструкцією із заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель – форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем (інструкція затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377). Ведення обліку земель за зазначеними формами передбачається Законом до 2015 року.

У звітності відображаються дані, що характеризують земельні ділянки за площею, складом земельних угідь відповідно до затвердженої класифікації, розподілом земель за власниками (користувачами).

У звітах зазначаються площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо – в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності (облік категорії земель, зазначеними формами, не передбачено). Відомості щодо кількості земель узагальнюються територіальними органами Держземагентства України.

Узагальнена інформація про кількість земель безоплатно надається органам державної влади та органам місцевого самоврядування відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Потрібно відмітити, що цільове призначення земельних ділянок у діючій системі статистичних звітів не обліковується. Натомість присутній поділ земельного фонду за видами власників землі, землекористувачів, а також землями державної власності, не наданими у власність або користування.

Зважаючи на зміни в земельних відносинах, які відбулися за 15 років з дня затвердження Інструкції, існуючий облік кількості земель дещо застарів та не відповідає сучасним потребам в інформації.

На сьогодні Держземагентством України сумісно з територіальними органами розробляється проект нової державної статистичної звітності з кількісного обліку земель з урахуванням вимог діючого земельного законодавства та нормативно-правових актів.

Також слід зазначити, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу).

Отже, повнота і правильність ведення обліку земель має велику значимість як для землекористувачів, так і для органів влади.