Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (на сьогодні втратила чинність) визначалося, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Статтею 58 Конституції України визначається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 2 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначається, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Для внесення даних про зазначені земельні ділянки до Державного земельного кадастру (проведення державної реєстрації) їх власникам необхідно звернутися до землевпорядної організації та замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на кожну земельну ділянку.
Після реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі і отриманні витягів про земельну ділянку слід звернутися до структурного підрозділу Державної реєстраційної служби України за місцем знаходження земельної ділянки для проведення державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, які зазначені в державному акті. За результатами державної реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на кожну земельну ділянку буде видано витяг з реєстру прав власності про реєстрацію права. Зазначені витяги разом з державним актом будуть засвідчувати право власності на земельні ділянки.
