Звертаємо увагу! 05 квітня 2015 року набрав чинності Закон України № 191-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», який вносить зміни до Земельного кодекс України, Закону «Про оренду землі», «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

Суперфіцій – право користування чужою земельною ділянкою для забудови.

Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право  виникає на підставі договору або заповіту.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім строку користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови, що не може перевищувати 50 років.

Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:

– поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

– спливу строку права користування;

– відмови землекористувача від права користування;

– невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом (Глава  34 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки повинні містити:

а)  назву сторін (прізвище, ім’я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б)  вид угоди;

в)  предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г)  документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ)  відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д)  відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е)  договірну ціну;

є)  права та обов’язки сторін;

ж) кадастровий  номер земельної ділянки;

з)  момент переходу права власності на земельну ділянку.

Джерело:Земельний портал України